Й
Його ім’я присвоєне театрам і навчальним закладам, йому
встановлені пам’ятники, щорічно вручаються премії
імені Лисенка. На його честь відбуваються   фестивалі і конкурси.

Нашим духовним гімном є його хор “Боже Великий Єдиний, нам Україну храни”

В історії України постать Миколи Лисенка залишається унікальним прикладом поєднання в одній особі видатного музиканта, культурного і громадського діяча, незалежної, інтелігентної і чесної людини!

Музиці М.Лисенка притаманна органічна єдність змісту і форми, глибока ідейність, реалізм, висока композиторська майстерність.
Невтомний організатор, закоханий у свою справу подвижник, талановитий художник, палкий і активний пропагандист української музичної культури, М.Лисенко завжди і всюди ставив собі за мету, визначав як найважливе завдання — відкривати громадськості невичерпні художні скарби українського народу.

Педагогічною діяльністю М.Лисенко заклав підвалини вищої спеціальної музичної освіти в Україні. Безпосередніми продовжувачами кращих творчих традицій М.Лисенка в українській музичній культурі були К.Стеценко, Я.Степовий, М.Леонтович.

У 1904 році М.Лисенко відкриває першу в Україні національну музично-драматичну школу (з 1913 року — ім. М.В.Лисенка), яка працювала у програмному режимі вищих мистецьких навчальних закладів.
Разом з О.Кошицем організував у 1905 році музично-хорове товариство «Київський Боян», головою якого був до кінця життя.
М.Лисенко був засновником і головою ради правління «Українського клубу» (1908 — 1911 рр.).

        
Починаючи з 1869 року Микола Віталійович продовжував невтомно виступати у концертних програмах. 

         з  1869 року

Микола Віталійович продовжував невтомно виступати у концертних програмах.          Починаючи

         з  1869 року

Микола Віталійович продовжував невтомно виступати у концертних програмах.

Музика не тільки вабила М.Лисенка, а й поступово заповнювала все його життя. Йому праглося більших і ґрунтовніших знань, хотілося вдосконалювати виконавську майстерність. 

З 1867 по 1869 рік він навчається у Лейпцігській консерваторії, а з 1874 по 1876 рік — у Петербурзі, у класі блискучого майстра оркестру М.Римського-Корсакова.

Тут, у Гриньках, як згадував пізніше М.Старицький, над М.Лисенком «...зіткнулись два цілком протилежних і навіть ворожих впливи; з одного боку — французька мова, манери і аристократична манірність (мати й гувернантка), з другого боку — українська мова... пестощі і зайва простота манер.

                                                    Батьки

Лисенко Віталій Романович, офіцер
орденського кірасирського полку.
                                         

Лисенко Ольга Єреміївна,  походить  з Полтавського поміщицького роду Луценків.